Вівторок, 17.10.2017, 09:05

Чорнобаївщина туристична

Календар
«  Жовтень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 19
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Літературно-меморіальний музей М.П.Старицького

Кліщинці – село Черкаської області Чорнобаївського району, центр однойменної сільської ради, розташоване на лівому березі Кременчуцького водосховища, а до його утворення в 1959-60 рр – на підвищеному березі р. Сули – лівої притоки Дніпра. Відстань до райцентру смт. Чорнобай – 45 км, до обласного центру м. Черкаси – 90 км. Має автобусне сполучення з обласним і районним центром. Лежить неподалік автомагістралі Київ-Дніпропетровськ. Межує з населеними пунктами: Жовниним – на півдні, Вереміївкою – на південному заході, Тимченками – на заході, Лящівкою – на півночі. На сході через Кременчуцьке водосховище – Градизький район Полтавської області. Площа сільської ради – 423 га. В селі налічується 729 дворів, 1209 мешканців, з них працюючих – 405.

Будь-якої пори року це невеличке село приваблює до себе численних гостей не тільки своєю скромною красою – ошатними будівлями, затишними вулицями та мальовничими краєвидами, а й своєю історією, багато сторінок якої прикрашають імена видатних людей, чиї долі навічно пов’язані з цим селом.

По праву перебувають серед славної когорти синів і дочок України, які прославили її на скрижалях історії, М.П.Старицький, І.О.Вирган, Герой Радянського Союзу І.Я.Орел. Кожен з них в різні періоди історії виявили свою безмежну любов до отчого краю, рідного села.

11 березня 1983 року було відкрито літературно-меморіальний музей М.П.Старицького в окремому приміщенні площею 109,4 кв.м. На сьогоднішній день в ньому налічується 1353 експонати, з них 1176 експонатів основного фонду. В 2005 році музей було передано у власність Кліщинської сільської ради.

Ім’я М.Старицького стало візитною карткою села, а його музею в 2006 році присвоєно звання “народного”.

Привертає увагу перша експозиція музею – це макет будинку і подвір’я,  який виготовив народний умілець Яків Власенко за особистими спогадами М.П.Старицького про своє дитинство в с.Кліщинці.

Макет подвір’я родини Лисенків, де народився М.П.Старицький

Сучасне село Кліщинці переселене. Старі Кліщинці, в яких народився М.П.Старицький і який увійшов в українську літературу другої половини ХІХ – початку ХХ ст. як поет, прозаїк, драматург, актор, режисер, засновник першого українського театру корифеїв,  на превеликий жаль, зараз під водами Кременчуцького водосховища.

Старе село Кліщинці

М.П.Старицький

Експозиція І–го залу розкриває сторінки життя і творчості М.П.Старицького.

Народився М. П. Старицький 14 грудня 1840 року в с. Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії у дворянській родині. Батько, Петро Іванович Старицький, відставний уланський ротмістр, походив з давнього роду Старицьких. Мати, Анастасія Захарівна, походила з родини Лисенків, нащадків козацької старшини часів Богдана Хмельницького.
Дитячі роки М. Старицького й перші уроки виховання та освіти проходили в с. Кліщинці, що належало дідові по материній лінії Захарію Йосиповичу Лисенку. Грамоти та Закону Божого навчав дячок Ісай, дід розповідав про військові походи, знаних полководців, бої та перемоги. Малий Михайло дружив із селянськими дітьми, проводив з ними час у іграх і забавах, і це також залишало слід у його вихованні. У старосвітській родині Лисенків дотримувались українських звичаїв, зберігали козацькі традиції, вживалась українська мова, співались народні пісні. Ця сімейна атмосфера впливала на формування поглядів та уподобань.

В 12 років  М. Старицький залишився круглим сиротою. Зростав і виховувався він у сім’ї опікуна - двоюрідного материного брата Віталія Лисенка, батька майбутнього відомого композитора Миколи Лисенка.

З 1851 р. по 1858 р. М. Старицький навчається у Полтавській гімназії.

Роки навчання М.П.Старицького в Полтавській гімназії відбито у фото „Полтава”, „Герб Полтави”, „Ярмарок у Полтаві”.  Саме в цьому місті він розпочав свою літературну діяльність.  Його поетична творчість відіграла досить помітну роль у розвитку українського мистецтва віршування.

Фотокопії творів письменника показують його насамперед як поета-громадянина. Під впливом творчості Т.Шевченка Старицький виробив цілком ясний погляд на завдання митця в житті народу. Ось рядки з вірша „Поету”:

Не про кохання, не про рай

Співаче, голосно співай!

...Не бійся вражої наруги:

З святим вогнем іди туди,

Де панування скрути, туги

Та віковічної біди.

 

Громадянська лірика, підкреслено в експозиції музею, займає основне місце в поетичній спадщині М.Старицького. Показ гіркого життя трудящих, уславлення боротьби і борців за народне щастя – ось головний зміст цієї лірики”.

В 1881 році він видає перші свої поетичні збірки „З давнього зшитку», Пісні та думи”, п’єси „Як ковбаса та чарка, то минеться сварка”, „Не судилось”, переклад трагедії Шекспіра „Гамлет, принц Датський”.

Широким планом подано тему „М.Старицький – драматург та організатор українського національного театру”. І це не випадково: він написав 25 п’єс, майже половина з яких – оригінальні твори, а решта – удосконалені переробки, інсценізації та переклади.

Драматург викривав соціальну нерівність в українському селі, висловлював думки про необхідність працювати на благо народу.

М. Старицький був одним із фундаторів українського професійного театру. Він виступав  як один з продовжувачів національних традицій у театральному  мистецтві.

У 1883-1893 роках – він керівник першої на Україні професійної трупи корифеїв українського театру, де творили такі могутні таланти, як І.Карпенко-Карий, М.Заньковецька, П.Саксаганський, М.Садовський. Трупа Старицького, яка складалася майже із ста чоловік, підняла український театр до європейського рівня, сіяла прекрасне в народі. Корифеї довели, що український театр може промовляти мовою справжнього високого мистецтва, вчити народ правди й добра.

В експозиції залу розкрито тему зростання М.П.Старицького як драматурга на прогресивних традиціях українських та зарубіжних авторів. Особливу увагу він приділяв повістям М.Гоголя. Інсценізація їх була для письменника своєрідною школою не тільки творчого використання етнографічно-побутового матеріалу, а й засобом зображення героїчного минулого народу.

Відвідувачі знайомляться з фотокопіями п’єс драматурга. Значне місце відведено і матеріалам, які розповідають про зв’язки М.П.Старицького з видатними діячами вітчизняної культури, насамперед з композитором  М.В.Лисенком, з корифеями професійного театру М.Заньковецькою, М.Кропивницьким та іншими.

Є тут афіша 1899 року, випущена в Саратові товариством російсько-українських артистів «…под руководством известного драматурга Михаила Старицкого с участием известной актрисы Марии Заньковецкой», частина конверта, в якому був лист М.Кропивницького до М.Старицького.

Театральна афіша 1889 р. Драма «Мазепа» товариства російсько-українських артистів під керівництвом М.П.Старицького

Значне місце в спадщині М.П.Старицького посідає художня проза. Їй у експозиції музею присвячено спеціальний розділ. Тут – фотокопії роману „Біля пристані” з автографом, „Облога Буші”, трилогії про Б.Хмельницького.

Розділ „Останні роки життя” висвітлює тяжкі дні хворого і збіднілого письменника у Києві.

У вітрині – гіпсове зображення голови М.П.Старицького, його візитна картка, макет будинку Старицьких у Києві. Тут же фотознімки – „Леся Українка із сестрами Ольгою та Оксаною Старицькими”, „Кімната Старицького в Києві”.

«Спрямованість у майбутнє властива людям великого таланту. І життя віддячує їм глибокою шаною».  Цю думку розкрито в розділі „Старицький і сучасність”. Тут розповідається про незмінний успіх його драматичних творів у нашій країні та за рубежем. Підкреслено, що провідні театри України – Київський, Харківський, Львівський, Черкаський – охоче і сьогодні включають п’єси М.П.Старицького до своїх репертуарів.

У музеї відтворено куточок інтер’єру робочої кімнати письменника, в якому розставлено родинні речі Старицьких: стіл, шафу, кухонний стіл, рояль, шкатулку із слонової кістки, письмове приладдя тощо. Деякі особисті речі та спогади – цінний внесок у поповнення музею від киянки Ірини Стешенко. „Вельмишановним товаришам, - читаємо її лист, експонований у музеї, - що влаштовують у селі Кліщинцях музей М.Старицького, від щирого серця остання з роду його (онука) Ірина Стешенко. Київ, 20.ІІІ.1980”.

Щороку фонд музею поповнюється новими експонатами. Протягом року музей відвідує близько 2 000 чоловік. І це не лише жителі та учні села та навколишніх сіл, відвідують музей також гості з ближнього зарубіжжя: Білорусії, Росії, міст України: Полтави, Києва, Черкас, Переяслав-Хмельницького.

Проводяться екскурсії та уроки народознавства, історії, географії, літератури, зустрічі з ветеранами Великої Вітчизняної війни та праці, виховні години, як для учнів місцевої школи, так і для учнів шкіл району. При музеї проводяться заняття гуртка „Юний екскурсовод” та краєзнавчий гурток під керівництвом вчителя історії та директора музею.

Музей є методичним центром з досліджень життя та творчості М.П.Старицького, послугами якого користуються викладачі та студенти вищих навчальних закладів Києва, Полтави, Черкас, Переяслав-Хмельницького для написання курсових робіт та докторських дисертацій.

Ще в 2000 році спільним рішенням районної державної адміністрації, президією районної ради та обласною Національною спілкою письменників України була заснована літературно-мистецька премія ім. М.П.Старицького. Кожного року відбувається вручення цієї премії в рідному селі письменника, як справжнє мистецьке свято, як звіт кращих драматичних колективів району.

Учні школи вшановують пам’ять видатного земляка

Драматичний колектив Васютинського СБК ставить п’єсу свого відомого земляка

Шановані відвідувачі М.Т.Негода, Г.П.Білоус та В.Т.Поліщук на святі вшанування М.П.Старицького

 

 

 

Музей працює щоденно

з 9.00 до 16.00

(крім суботи і неділі)

 

Наша адреса

с. Кліщинці, 

Чорнобаївський район,

Черкаська область

19971